КАБІНЕТ ЛОГОПЕДА

       Логопедичний кабінет має своєрідну структуру обладнання, яка регламентована цілями логопедичного процесу. Логопедичні заняття проводяться в спеціально обладнаних приміщеннях, які оснащені цільовим обладнанням та дидактичним матеріалом. У логопедичному кабінеті можна видокремити такі зони: дидактична зона, зона корекції звуковимови (обладнана настінним дзеркалом необхідними при диференціації та автоматизації поставлених звуків), зона діагностики і корекції (стіл для діагностики та індивідуальної роботи), зона для роботи з диханням, надувні іграшки і спеціальні альбоми для диференціації звуків

Робоче місце вчителя-логопеда оформляється так, щоб педагогу було комфортно працювати.

            РОБОТА КАБІНЕТУ

    Вчитель-логопед працює  не лише над виправленням неправильної вимови звуків. Корекція звуковимови - це тільки верхівка айсберга. Логопед працює з усіма порушеннями мовлення: загальним недорозвиненням мовлення; його відсутністю, порушеннями голосу, темпу і тембру мови, мовленнєвими відхиленнями внаслідок патології центральної нервової системи. На жаль, багато хто з батьків з цим недостатньо обізнаний і недооцінює важливість своєчасної логопедичної допомоги. Рання діагностика мовленнєвих порушень є запорукою успішних логопедичних занять.

         За даними статистики, як не прикро, число мовленнєвих розладів  зростає з року в рік, у зв’язку з цим, актуальність проблем корекції мовленнєвих порушень у дітей вже приймає глобальний характер.

         Процес коригування мовлення у дитини - тривалий шлях, який вимагає величезного терпіння  самої дитини та її батьків і близьких, дисципліни та наполегливості. Однак, лише цей важкий шлях може привести до позитивних результатів і успішного навчання в школі. Пам’ятайте  за результатом завжди стоять конкретні люди - вчителі-логопеди.

              Шановні батьки!

        Мовленнєва функція є однією з найважливіших психічних функцій людини. До шести років в дитини має бути сформована мовленнєва готовність до навчання в школі:

- малюк повинен уміти правильно і чітко промовляти слова і всі звуки рідної мови, говорити досить голосно в помірному темпі;
- дитина повинна оволодіти звуковим аналізом слова та чітко визначати місце заданого звука в слові;
- малюк повинен правильно будувати речення різної конструкції, узгоджувати слова в роді, числі і відмінку;
- дитина повинна логічно, послідовно, виразно, досить повно і точно передавати зміст знайомих казок, оповідань, самостійно складати розповіді за сюжетними малюнками, дотримуючись послідовності подій і розуміти причинно-наслідкові зв’язки;
- словник  дитини напередодні школи повинен складати не менше 2000 слів, причому в ньому мають бути присутніми всі основні частини мови: іменники, прикметники, дієслова, числівники, займенники, прийменники, частки, вигуки.
- Це найголовніше на що слід звернути увагу. І дуже важливо навчити малюка правильно говорити, терпляче домагатися від нього правильної вимови.

Як розвивати мовлення дітей?

- спілкуйтеся з дитиною якомога більше, коментуйте свої дії, детально розповідайте про предмети довкілля.
- розмовляйте повільно, виразно, ні в якому разі не повторюйте неправильну вимову. Пам’ятайте, що малюкові потрібно чути лише правильне мовлення!
- cпонукайте дитину до мовлення, ставлячи їй запитання, поступово ускладнюючи їх.
- багато читайте дитині, вчіть переказувати, разом вивчайте вірші, вчіть складати цікаві історії за картинками.
- кожне незрозуміле слово поясніть дитині. Привчайте дітей до вживання слів відповідно літературної норми!
- не втручайтесь відразу в дитячі розповіді, спочатку вислухайте, а потім виправте помилку.
- не забувайте хвалити дитину після кожного успіху.

      Час звернутися до логопеда

   Якщо вашій дитині важко спілкуватись зі своїми ровесниками, і   ви помітили, що її мовлення значно відстає від норми, зверніться за консультацією до логопеда. Виясніть, що стало цьому причиною. Можливо, ви занадто мало спілкуєтесь з вашою дитиною, і вона просто не чує розмовного мовлення. Тоді негайно почніть більше спілкуватись з дитиною, читати казки, вірші згідно віку, активно займатись малюванням, ліпленням, конструюванням.

Підставою для відвідування логопеда є неправильна вимова звуків.

Свистячі:«С», «З», «Ц» - малюк повинен чітко вимовляти до кінця третього року життя.

Шиплячі і сонорні:«Ш», «Ж», «Ч» і «Л», «Р» до кінця п’ятого року життя.

       Якщо ви помітили помилки і вас хвилює мовлення вашої дитини, зверніться до логопеда за консультацією і невідкладно. Чим довше малюк буде гаркавити  чи шепелявити, тим міцніше закріпиться у нього неправильна вимова і тим важче у майбутньому буде виправити  дефект. 

   Як попередити у дитини заїкання

1.  Шановні батьки! Стежте, щоб мовлення оточуючих було неквапним, плавним, правильним і чітким. Правильне мовлення спонукатиме таке ж правильне мовлення у дитини.

2.    Звертайте увагу на те, щоб дитина розмовляла не дуже голосно, не поспішаючи, стежте, щоб мовленнєве дихання було правильним.

3.     Не допускайте прискореного мовлення дітей. Таке мовлення нерідко свідчить про підвищену збудливість, слабкість нервової системи, що може призвести до заїкання.

4.     Оберігайте дитину від контактів з людьми, які заїкаються, спілкуючись з дорослими чи ровесниками, які заїкаються, дитина може відтворювати ті ж зупинки у своєму мовленні.

5.     Застерігайте малюка від психічних і фізичних травм, бурхливих проявів гніву і радощів, від перебування серед нервових, неспокійних людей.

6.   Не перевантажуйте мовлення дитини. Не вимагайте промовляти складні фрази, незнайомі й незрозумілі слова, завчати дуже багато віршів, складних за змістом та формою.

7.     Частіше читайте їй, просіть переказувати прочитане, вивчайте з нею вірші, розмовляйте і ненав’язливо виправляйте, коли дитина говорить неправильно.

8.     Оберігайте дітей від зайвих вражень, які викликають у них емоційне перенапруження. Не дозволяйте довго дивитись телевізор.

9.     Не розповідайте дитині перед сном страшних казок, хвилюючих історій, не залишайте дитину саму, коли вона боїться.

Артикуляційна гімнастика

1."ЛОПАТОЧКА". Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.

2."НЕСЛУХНЯНИЙ ЯЗИЧОК". Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.

3."ЧАШЕЧКА". Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.
4."ГОЛОЧКА". Рот відкрити. Язик висунути далеко вперед, напружити його та зробити вузьким. Утримувати в такому положенні 15 с.
5."ГІРКА".  Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів.   Утримувати в такому положенні 15 с.

6."ТРУБОЧКА". Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10-15 разів.

7."ГОДИННИК". Висунути вузький язик. Тягнутися язиком поперемінно праворуч – ліворуч. Рухати язиком з куточка рота в повільному темпі під лічбу. Виконати 10-15 разів.

8."КОНЯЧКА". Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.
9."ГРИБОЧОК". Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10-15 разів. На відміну від вправи „Конячка” язик не повинен відриватися від піднебіння.
10."ГОЙДАЛКА". Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.

11."СМАЧНЕ ВАРЕННЯ". Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 10-15 разів.

12."ЗМІЙКА". Рот широко відкрити. Язик сильно висунути уперед, напружити, зробити вузьким. Вузький язик максимально висунути вперед та заховати у глиб рота. Рухати язиком в повільному темпі 10-15 разів.

13."МАЛЯР". Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10-15 разів, змінюючи напрям.

Ігри для розвитку мовлення

«Луна»

 Грати можна удвох і великою групою. Обираємо ведучого (він і буде «луною»), який має повторювати те, що йому скажуть. Почніть із простих слів, потім перейдіть до важких і довгих. Спробуйте пропонувати для повторення віршовані і прозаїчні фрази. Якщо «Луна» відповіла правильно п'ять разів, призначайте по колу наступного учасника гри.

«Абетка»

Дитина разом із дорослим придумують та називають слова на кожен звук у абетці. Можна влаштувати змагання, хто назве слів більше, коли в дитини буде вже великий словниковий запас.

«Ланцюжок із слів»

Кожний учасник гри називає слово на той звук, який був останнім у попередньому слові. Таким чином привертаємо увагу на виокремлення необхідного за умовами гри звука і спонукаємо на добір слова, в якому цей звук буде попереду.

«Зіпсований телефон»

Усі, звісно ж, пам'ятають гру свого дитинства. Вона якнайкраще підходить для розвитку фонематичного слуху в дошкільників.

«Плутанина»

Звертаємо увагу дитини на те, як важливо не плутати звуки між собою. На підтвердження цієї думки читаємо жартівливі віршики.

Височенні кучугури
намела метелиця.
Білим килимом (пісок)
під дерева стелиться.

Кімнату до свята
малі прибирали.
На стінах і вікнах
(морквини) чіпляли.

Їхав-їхав Дід Мороз
через поле, через ліс.
І (картоплю) у мішку
діточкам малим привіз.

Діти дуже люблять небилиці і з радістю можуть самі придумати такі ж жарти. Спробуйте вигадати слова, змінюючи лише одну букву, наприклад:

* «ночі — очі;
* мати — хати;
* білка — гілка;
* млин — клин».

Вправа-тест «Пиши знаками»

Вправа-тест «Пиши знаками» корисна для визначення рівня фонематичного слуху. Запропонуйте дитині записати слово, але не буквами, а знаками, позначаючи голосні звуки кружечками, а приголосні рисками. Скільки звуків у слові, стільки й знаків. Наприклад, слово «суп» слід записати так: риска, кружечок, риска. Після того, як ви переконалися, що дитина зрозуміла завдання, продиктуйте слова, а вона запише їх на аркуші паперу у вигляді «шифру».

Інший варіант цього завдання: ви пропонуєте дитині картки-картинки, на яких зображені тварини (пес, лев, слон, корова та ін.), і картки звукових схем слів, відповідні карткам-картинкам тварин, у вигляді «шифровок». Завдання дитини полягає в тому, щоб визначити, яка схема підходить до кожного слова.

Всі запропоновані і подібні ним вправи потрібно практикувати, доки дитина не навчиться легко справлятися зі всіма завданнями. Лише за цієї умови можна бути впевненими в тому, що майбутній школяр навчився розрізняти звуки на слух, а отже, і навчання грамоти не буде для нього складним.