Не рік, не два, а вже багато літ 

Сюди щоранку діти поспішають, 

І на порозі цього дому їх 

І няні, й вихователі стрічають.
Вербичка, вербонька, 

Вербиченька, верба,
Так звикли люди вербу називати,
А ще так називають наш садок,
Що завжди радий 

Всіх у нас вітати.
Тут двері для гостей 

Завжди відкриті,
Хто завітає,той не буде жалкувать
Зустрінуть щиро вас усі: 

Дорослі й діти.